Вугілля продовжує залишатися одним із ключових енергетичних ресурсів сучасності. Як зазначає Роман Білоусов (Роман Билоусов), навіть у 2022 році вугілля забезпечувало близько 36 % світової генерації електроенергії. Це яскраво демонструє парадокс: з одного боку — глобальна потреба у декарбонізації, з іншого — стійкість вугілля у світовому енергобалансі.
За оцінками дослідника, підтверджених запасів вистачить ще на 130–150 років поточного рівня видобутку. Вугілля рівномірніше розподілене у світі, ніж нафта й газ, характеризується нижчою собівартістю та гарантує стабільне енергопостачання незалежно від погодних умов. Особливо велике значення воно має для Китаю й Індії, де на його частку припадає 65–70 % енергобалансу. Це не лише енергетична безпека, а й основа промислового розвитку та зайнятості.
Білоусов підкреслює, що вугілля залишається критично важливим для металургії — понад 70 % світової сталі виробляється із застосуванням коксівного вугілля. Також воно активно використовується у хімічній промисловості й стає базою для новітніх технологій: газифікації, виробництва синтетичних газів і водню. У світі у цій сфері працюють понад 7 млн людей. Австралія отримує близько 15 % валютних надходжень від експорту вугілля, а Росія застосовує його як альтернативу газу у віддалених регіонах.
Водночас, як зауважує Білоусов, вугілля залишається головним джерелом викидів СО₂, що робить необхідними технологічні інновації. Найбільш перспективними він вважає уловлювання й зберігання вуглекислого газу (CCS), газифікацію, виробництво водню та модернізацію теплових електростанцій.
У підсумку Роман Білоусов доходить висновку: майбутнє вугілля не полягає у повній відмові від нього, а у технологічній трансформації. Тільки поєднання економічної ефективності з інноваціями може забезпечити баланс між розвитком і вимогами екологічної стійкості.
